Чому ще досі в наш час (а можливо, особливо в нас час, адже жінки почали виходити за рамки не так давно) нам, жінкам, так часто прилітає? За власну думку, за наше красиве тіло, за фотосесії в білизні, за нафарбовані червоні губи в понеділок зранку. За те, що жінки люблять секс і не бояться про нього говорити, а тим більше ним займатися. За те, що бути щасливою жінка може тоді, коли захоче того сама, і це не залежить від присутності в її житті партнера/ки.
Для тих, хто звик, що жінка повинна готувати їсти, підтримувати домашній затишок, народжувати і виховувати дітей. Бути реалізованою. Мовчати, але вчасно висловлювати свою думку, проте тільки таку, яка сподобається суспільству. Бути стриманою, але водночас запальною. Надихати чоловіка і зробити з нього чи то генерала, чи то мільйонера (тут вже за власним бажанням). Мати гарне тіло (гарне за чиїми стандартами?), але показувати його тільки своєму чоловікові, бо тіло – це храм. Та й чоловік в тебе має бути один і на все життя. І ще купу всього...