Фотографія як моє відображення. Латвійська фотографиня Альона Уржа

З дитинства я мала особливу любов до знімків, любила переглядати фотографії батьків в альбомі. У тринадцять років я вже мала цифровий фотоапарат і фотографувала все, що бачила навколо. У п'ятнадцять мама подарувала мені найпростіший дзеркальний фотоапарат, і до вісімнадцяти років я втілювала свої ідеї з парочкою друзів. Тепер мені двадцять, і я вважаю, що мій шлях тільки розпочався. Усі мої роботи — це уява або відображення емоційного стану, такі роботи будуть завжди, бо саме вони формують мене.

Мої думки щодо фотографії росли разом зі мною. Раніше я вважала, що за допомогою плівки ми можемо зупиняти час, створювати історію, експериментувати та відкриватися. Проте зараз я гадаю, що за допомогою фотографії ми можемо говорити. Це саме те, що я хочу розвивати у цей період. Говорити про все: про важливі моменти для мене та світу, про соціальні проблеми та життя, про людей.

Але краса вся в тому, що кожен знайде у знімку свій сенс або не знайде його зовсім (як багато хто в картинах Малевича) — саме в цьому є суть творчості. І саме за це я люблю мистецтво.